Печерський районний суд м. Києва,
1001, м. Київ, вул. Хрещатик, 42-а

Заявник: Деркач Андрій Леонідович

Суб’єкт оскарження: Кабінет міністрів України, 01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 12/2


01 серпня 2003 року

СКАРГА
на бездіяльність Суб’єкта оскарження у сфері
забезпечення ядерної безпеки країни

Керуючись ст. 55 Конституції України, ст. 248-1 Цивільного процесуального кодексу України (надалі – "ЦПКУ") я звертаюсь до Печерського районного суду м. Києва із скаргою на бездіяльність Кабінету Міністрів України та підвідомчих йому органів у галузі забезпечення ядерної та радіаційної безпеки.

Відповідно до ст. 248-2 ЦПКУ предметом судового оскарження є дії та бездіяльність Суб’єкта оскарження у галузі забезпечення ядерної та радіаційної безпеки, які порушують мої законні права та інтереси, зокрема, – право на безпечне для життя і здоров’я довкілля, передбачене ст. 50 Конституції України.
Крім того, я вважаю, що заходи щодо забезпечення екологічної безпеки та моїх прав на безпечне для життя і здоров’я довкілля з боку Суб’єкта оскарження є недостатніми, що також надає мені право на підставі ст.ст. 248-1 та 248-2 ЦПКУ оскаржувати дії та бездіяльність Суб’єкта оскарження до Печерського районного суду м. Києва.

Ст. 8 Конституції України встановлює, що:
"...Норми конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується".

Конституцією України (ст.3) найвищою соціальною цінністю в Україні визнається: людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість та безпека. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до Конституції України на державу покладено обов’язок щодо забезпечення прав людини на безпечне для життя і здоров’я довкілля (ст. 50) та екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України (ст. 16).

8 лютого 1995 року Верховною радою України було прийнято Закон "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" № 39/95-ВР (надалі – "Закон"), який є основоположним у ядерному законодавстві України та яким, встановлено пріоритет безпеки людини та навколишнього природного середовища при використанні ядерної енергії.
Так ст. 5 Закону серед основних принципів державної політики у сфері використання ядерної енергії та радіаційного захисту є, зокрема:
"- пріоритет захисту людини та навколишнього природного середовища від впливу іонізуючого випромінювання;
- заборона будь-якої діяльності у сфері використання ядерної енергії, результатом якої є обґрунтовано передбачений більший негативний вплив на майбутні покоління, ніж той, що допускається для нинішнього покоління;
- забезпечення безпеки під час використання ядерної енергії;
- встановлення відповідальності за порушення правового режиму безпеки у сфері використання ядерної енергії;
- виконання міжнародних договорів у сфері зміцнення міжнародного режиму безпеки та радіаційного захисту населення, тощо".

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону державна політика у сфері використання ядерної енергії та радіаційного захисту реалізується шляхом: "... створення оптимальної системи управління у сфері використання ядерної енергії, регулювання питань ядерної та радіаційної безпеки, розробки та виконання державних програм забезпечення безпеки".

Ст. 18 Закону до компетенції Кабінету Міністрів України у сфері використання ядерної енергії та радіаційної безпеки належить, зокрема:
"- забезпечення розробки і реалізації державних програм у сфері використання ядерної енергії;
- створення органів управління і державного регулювання безпеки у сфері використання ядерної енергії згідно з законодавством;
- вирішення питань забезпечення захисту людей та навколишнього природного середовища від негативного впливу іонізуючого випромінювання;
- розпорядження ядерними установками, джерелами іонізуючого випромінювання, ядерними матеріалами, об’єктами, призначеними для поводження з радіоактивними відходами, які перебувають у державній власності".

Кабінетом Міністрів України з метою підвищення ефективності функціонування атомних електростанцій було прийнято Постанову від 17 жовтня 1996 року № 1268 (надалі – "Постанова " 1268"), якою було вирішено питання про створення на базі майна та інфраструктур українських АЄС державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" , з покладанням на неї функцій експлуатуючої організації. Відповідно до Постанови № 1268 перед НАЕК "Енергоатом" поставлені наступні завдання:
"- підвищення безпеки атомних електростанцій на основі впровадження сучасних технологій, вдосконалення характеристик систем безпеки;
- забезпечення норм міжнародних договорів з питань ядерної безпеки;
- будівництво та реконструкція атомних енергоблоків, зняття їх з експлуатації, тощо".

Відповідно до ст. 33 Закону Експлуатуюча організація:
"- це призначена державою юридична особа, яка здійснює діяльність, пов’язану з вибором майданчика, проектуванням, будівництвом, введенням в експлуатацію, експлуатацією, зняттям з експлуатації ядерної установки або захоронення радіоактивних відходів, забезпечує ядерну та радіаційну безпеку і несе відповідальність за ядерну шкоду.
- здійснює заходи щодо підвищення безпеки ядерної установки або сховища для захоронення радіоактивних відходів;
- забезпечує радіаційний захист персоналу, населення та навколишнього природного середовища, тощо.

Відповідно до покладених Законом на Кабінет Міністрів України завдань, останній 29 серпня 2002 року своїм розпорядженням прийняв Розпорядження, яким схвалив "Комплексну програму модернізації та підвищення безпеки енергоблоків атомних станцій" № 504-р (надалі – "КОМПЛЕКСНА ПРОГРАМА"), яка спрямована на підвищення та підтримання на необхідному рівні безпеки та надійності роботи реакторних установок на території України, а також на розв’язання завдань продовження терміну експлуатації обладнання, будівельних конструкцій та споруд енергоблоків українських АЕС. Програмою передбачено низку практичних заходів з модернізації та підвищення безпеки енергоблоків українських АЕС на термін з 2002 по 2005 рік включно. Основні завдання КОМПЛЕКСНОЇ ПРОГРАМИ говорять самі за себе, зокрема:
"- усунення наявних проблем безпеки АЕС, відхилень від вимог національних нормативно-правових актів, які набули чинності після введення в експлуатацію діючих енергоблоків, і зменшення впливу цих відхилень на безпеку шляхом впровадження компенсуючих заходів;
- удосконалення технічних і організаційних заходів, спрямованих на запобігання відмовам обладнання, переростанню відмов в аварійну ситуацію або аварію, пом’якшення наслідків аварії та управління аварією;
- заміна обладнання систем, важливих для безпеки, тощо".

Мені, під час здійснення своїх повноважень на посаді Голови Наглядової колегії Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" (на підставі "Положення про Наглядову колегію Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом"" затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2002 року № 785 (надалі – "Положення КМУ № 785")), стало відомо про чисельні порушення у галузі забезпечення ядерної та радіаційної безпеки нашої країни та про недостатнє вжиття заходів (відносно встановлених законодавством України) щодо підвищення ядерної безпеки з боку Кабінету Міністрів України та уповноважених ним органів у галузі забезпечення ядерної та радіаційної безпеки.

Пунктом 1 ст. 4 Положення КМУ № 785 до компетенції Наглядової ради НАЕК "Енергоатом" (надалі – "Наглядова рада") було віднесено питання по: "здійсненню контролю за виконанням компанією "Енергоатом" законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України".

Організаційною формою роботи Наглядової колегії, відповідно до ст. 5 Положення КМУ № 785, були засідання.

Так на черговому засіданні Наглядової колегії 02 червня 2003 року заслухавши доповіді віце-президента НАЕК "Енергоатом" Коврижкіна Ю.Л., заступника директора Департаменту соціальних програм та роботи з громадськими й політичними організаціями Кутової О.М., заступника директора Департаменту підготовки та ліцензування персоналу Моторіна А.Г. та помічника президента НАЕК "Енергоатом" – начальника відділу кадрів Мороза М.В. було встановлено наступні факти в роботі НАЕК "Енергоатом":
1. За підсумками І кварталу 2003 року із 269 заходів передбачених КОМПЛЕКСНОЮ ПРОГРАМОЮ з підвищення безпеки енергоблоків атомних електростанцій, запланованих на 2003 рік, виконано лише 9 або 3,3% від загального об’єму.
2. Капітальних вкладень з реконструкції та модернізації профінансовано лише на 14% від річної програми, а фактичне виконання капітальних вкладень склало 13% від річного обсягу.
3. Тарифом НАЕК "Енергоатом", у відповідності до КОМПЛЕКСНОЇ ПРОГРАМИ:
а) на модернізацію та підвищення безпеки енергоблоків АЕС в І кварталі 2003 року передбачалося 23,5 мільйонів гривень, але фактичні витрати НАЕК "Енергоатом" на модернізацію та підвищення безпеки енергоблоків АЕС склали 1,1 мільйонів гривень.
б) на проведення ремонтів на АЕС передбачалося 34,8 мільйонів гривень, але фактично профінансовано – 13,8 мільйонів гривень;
в) на інші операційні витрати передбачалося 3 мільйона гривень, а фактичні витрати склали 23,3 мільйона гривень.


До того ж, звертаю увагу суду, що подібна ситуація щодо виконання з боку суб’єктів оскарження вимог діючого законодавства України у сфері забезпечення ядерної та радіологічної безпеки в Україні була такою і в інші роки.
Так, за матеріалами перевірки стану забезпечення НАЕК "Енергоатом" ядерної та радіаційної безпеки при експлуатації АЕС Державним комітетом ядерного регулювання України, яка була проведена з 8 по 20 липня 2002 р., встановлено, що:
"1. НАЕК "Енергоатом" не має єдиної програми, яку можна було б прийняти за основу при розробці станційних планів з підвищення безпеки, відповідно, незрозуміло механізм формування цих планів. Це призводить до того, що заходи з підвищення безпеки "перемішані" із заходами щодо продовження ресурсу обладнання, дрібними (з точку зору впливу на безпеку) реконструктивними роботами, заходами щодо підтримки поточного рівня експлуатації тощо, що є порушенням ст. 10 Конвенції про ядерну безпеку.
2. у річних та місячних фінансових планах НАЕК "Енергоатом", затверджених Міністерством палива та енергетики, встановлено дві категорії витрат:
- першочергове фінансування за рахунок надходження з ДП "Енергоринок";
- фінансування при умові надходження коштів в обсягах, більших, ніж передбачено фінансовим планом (!).
До другої категорії за погодженням Мінпаливенерго України віднесено
витрати за ядерну безпеку, що повністю не відповідає принципам
культури безпеки.
3. Така ситуація притаманна не тільки сфері підвищення безпеки, а й іншим напрямкам діяльності, які потребують обов’язкової матеріально-технічної підтримки та фінансового забезпечення, в саме: ремонт та технічне обслуговування, заміна обладнання, що вичерпало свій ресурс, впровадження програми забезпечення якості, підготовка персоналу тощо.
4. при відсутності ефективної системи планування, стан справ по виконанню заходів з підвищення безпеки залишається незадовільним. Жодна з прийнятих програм підвищення безпеки, починаючи з програм колишнього Радянського Союзу, не була виконана. Така ситуація притаманна і НАЕК "Енергоатом". Це пов’язано, як з нестабільним фінансовим станом компанії, так і з відсутністю чіткої системи планування діяльності з підвищення безпеки, включаючи фінансове забезпечення.
5. Контроль виконання заходів з підвищення безпеки та звітність:
Ця діяльність практично зводиться до констатації ступені виконання того чи іншого заходу. Як правило, строки виконання заходів переносяться з причин недостатнього фінансування. При цьому відсутня система коригуючих заходів, направлених на досягнення цілей підвищення безпеки. В НАЕК "Енергоатом" та на АЕС відсутня система контролю та звітності використання коштів на підвищення безпеки. Відсутня також система урахування досвіду реалізації того чи іншого заходу на окремій АЕС та, відповідно, система розробки уніфікованих технічних рішень стосовно реалізації заходів з підвищення безпеки, що призводить до надлишкових матеріально-технічних витрат.
Висновки та рекомендації:
Аналіз роботи атомних станцій та виконання експлуатуючою організацією НАЕК "Енергоатом" умов тимчасових дозволів на експлуатацію окремих енергоблоків АЕС свідчить про незадовільний стан реалізації заходів з підвищення безпеки. Ця ситуація пояснюється відсутністю ефективної системи планування, виконання та контролю реалізації заходів з підвищення безпеки, що суперечать фундаментальним принципам безпеки. Таким чином, ця діяльність НАЕК "Енергоатом" здійснюється з порушенням вимог ст. 10, 11 Конвенції про ядерну безпеку та ст. 33 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку".
Для поліпшення ситуації необхідно негайно:
- створити ефективний механізм фінансування заходів з підвищення безпеки. Фінансування цих заходів має бути пріоритетним по відношенню до інших статей витрат;
- максимально уніфікувати роботи по реалізації заходів шляхом узагальнення досвіду впровадження їх на окремих АЕС, розробки уніфікованих проектів модернізацій, галузевих рішень тощо;
- налагодити дійовий контроль з боку НАЕК "Енергоатом" за виконанням заходів з підвищення безпеки по кожному енергоблоку.
6. Одним з основних напрямків діяльності у сфері використання ядерної енергії є питання обґрунтування безпеки діючих енергоблоків АЕС України. У грудні 1997 року Україна ратифікувала Віденську Конвенцію про ядерну безпеку, взявши на себе зобов’язання виконати переоцінку безпеки ядерних установок. Крім того, наявність матеріалів, що обґрунтовують безпеку, є одною з основних умов надання Ліцензій на експлуатацію енергоблоків АЕС України, що закріплено Законом України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку".
На поточний час для жодного з блоків АЕС з реакторами типу ВВЕР не надано матеріалів обґрунтування безпеки, формат яких відповідає діючим вимогам (цю роботу планувалось закінчити ще у жовтні 2000 року). План-графіки розробки звітів з аналізу безпеки (ЗАБ) коригувалися тричі, починаючи з 1998 року.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

... слід констатувати низку основних недоліків, що виявлено за результатами перевірки діяльності Дирекції НАЕК "Енергоатом" та ВП АЕС, а саме:
1) На підставі аналізу основних напрямків діяльності, НАЕК "Енергоатом", в цілому, не забезпечила формування єдиної політики та координації дій своїх підрозділів щодо забезпечення належного рівня ядерної та радіаційної безпеки;
...
3) Не вирішені питання щодо формування і наповнення спеціальних фондів, передбачених законодавством України (зняття з експлуатації, поводження з радіоактивними відходами, забезпечення фінансового покриття можливої ядерної шкоди) та виконання вимог законодавства стосовно включення у собівартість виробництва електроенергії затрат на реалізацію програм підвищення безпеки та створення ефективної системи обов’язкового фінансування цих заходів.
Таким чином, НАЕК "Енергоатом" не в повній мірі виконує вимоги законодавства України щодо забезпечення ядерної та радіаційної безпеки при експлуатації АЕС".

Також, за результатами діяльності НАЕК "Енергоатом" за 12 місяців 2002 року встановлені наступні порушення:
1. Із загальної кількості запланованих на рік робіт (1297) за напрямком "підвищення безпеки, реконструкція та модернізація енергоблоків" повністю виконано лише 324 або 25% від загального об’єму.
2. Кількість повністю виконаних заходів передбачених КОМПЛЕКСНОЮ ПРОГРАМОЮ складає 35,1% від запланованого об’єму. В тому числі по Запорізькій АЕС – 30 заходів або 30,3%; Рівненська АЕС 22 заходи або 34,4%; Южно-Українська АЕС – 14 заходів або 48,3%; Хмельницька АЕС – 5 заходів або 50%.
3. Витрачено значні кошти за нецільовим призначенням, зокрема, на придбання автомобіля (0,5 млн.грн.), нежитлових приміщень (26 млн. грн.), придбання офісного обладнання (4,4 млн. грн.), придбання меблів та предметів інтер’єру (4,078 млн.грн.), надання позик працівникам (1,2 млн.грн.), списання позик (1,7 млн.грн.), тощо.

Указом Президента України від 14 квітня 2000 року № 598/2000 було затверджено Положення "Про Міністерство палива та енергетики України", згідно якого останнє:
- "є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.
- є головним (провідним) органом у системі центральних органів з питань забезпечення реалізації державної політики в електроенергетичному, ядерно промисловому, вугільно-промисловому та нафтогазовому комплексах (далі – паливно-енергетичний комплекс);
- у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням
- у межах своїх повноважень організовує виконання актів законодавства, здійснює контроль за їх реалізацією";
- Одним і основних завдань покладених на Міністерство палива та енергетики України є: "державне управління паливно-енергетичним комплексом";
- "контролює цільове, економне і ефективне використання виділених підприємствам паливно-енергетичного комплексу бюджетних коштів";
- "забезпечує у межах своєї компетенції реалізацію проведення державної політики у сфері охорони праці, ядерної, радіаційної та пожежної безпеки і охорони довкілля, здійснює методичне керівництво та організовує контроль з цих питань за діяльністю підприємств паливно-енергетичного комплексу" (п. 15 ст. 4);

Указом Президента України від 6 березня 2001 року № 155/2001 затверджено Положення "Про Державний комітет ядерного регулювання України", згідно з яким він:
- "є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України;
- здійснює в межах своєї компетенції реалізацію державної політики у сфері використання ядерної енергії, забезпечення додержання вимог ядерної та радіаційної безпеки;
- у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням;
- у межах своїх повноважень організовує виконання актів законодавства та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією;
- здійснює в межах своєї компетенції державне регулювання безпеки використання ядерної енергії, додержання вимог ядерної та радіаційної безпеки;
- здійснює контроль за реалізацією заходів, спрямованих на запобігання аваріям у процесі виробництва та використання джерел іонізуючого випромінювання на ядерних установках, об'єктах, призначених для поводження з радіоактивними відходами, уранових об'єктах, та забезпечення готовності підприємств, установ і організацій до ліквідації наслідків таких аварій".

Відповідно до покладених на Кабінет Міністрів України Конституцією України (ст.116) завдань останній:
"- забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;
- вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;
- спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади;
- виконує інші функції, визначені Конституцією та законами України, актами Президента України".

Відповідно до ст. 18 Закону до компетенції Кабінету Міністрів України належить: «розпорядження ядерними установками, джерелами іонізуючого випромінювання, ядерними матеріалами, об’єктами, призначеними для поводження з радіоактивними відходами, які перебувають у державній власності».

Незважаючи на таке велике коло повноважень Суб’єкта оскарження щодо реалізації та забезпечення ядерної та радіаційної безпеки в ядерній енергетиці країни фактично відсутній ефективний механізм державного управління та контролю, в тому числі й щодо забезпечення ядерної та радіаційної безпеки.

Окрім того, не забезпечуючи на належному рівні ядерної безпеки в країні, Суб’єкт оскарження порушує і норми міжнародних договорів, якими Україна взяла на себе зобов’язання перед світовою спільнотою, щодо забезпечення на території своєї країни ядерної безпеки (Конвенція "Про ядерну безпеку" ратифікована Законом України від 17 грудня 1997 року № 736/97-ВР, Угода про співробітництво між Кабінетом Міністрів України та Європейським Співтовариством з атомної енергії в галузі ядерної безпеки ратифікована Законом України від 7 березня 2002 року № 3104-ІІІ).

Окремо, зазначаю, що Кабінетом Міністрів України не забезпечується моє конституційне право на інформацію про діяльність органів державної влади щодо забезпечення в країні ядерної безпеки і на забезпечення якого Указом Президента України "Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади" від 1 серпня 2002 року № 683 забезпечення відкритості формування та реалізації стабільної та зрозумілої громадянам економічної та соціальної політики держави визнано пріоритетним завданням Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади. Однак, для пересічного громадянина, інформація про стан ядерної безпеки в країні фактично недоступна.

Враховуючи те, що галузь ядерної енергетики є найбільш техногеннонебезпечною галуззю, систематичне невиконання з боку Суб’єкта оскарження запланованих заходів по модернізації та підвищенню безпеки енергоблоків українських АЕС, вимог діючого "ядерного" законодавства України, міжнародних зобов’язань узятих на себе Україною створює великий ризик техногенних катастроф, що можуть завдати шкоди життю та здоров’ю як мене самого так і всієї моєї родини та інших людей, навколишньому природному середовищу, не тільки у масштабах України але й у масштабах всієї Планети.
Так, за перший квартал 2003 року на Южно-Українській АЕС трапилося 4 порушення у роботі АЕС, тоді як за той самий період минулого року таких порушень не було взагалі.
Отже, за таких обставин, в мене не має підстав вважати, що мої права та охоронювані законом інтереси, щодо безпечного для життя і здоров’я довкілля та екологічної безпеки забезпечуються державою у особі Суб’єкта оскарження у достатньому обсязі.

Враховуючи наведене вище, а також ст.ст. 3, 8, 16, 21, 22, 50, 55, 116 Конституції України та керуючись ст.ст. 248-1 та 248-2 Цивільного процесуального кодексу України

П Р О Ш У суд:
1. Прийняти мою скаргу до судового провадження.

2. Визнати бездіяльність Кабінету Міністрів України у сфері забезпечення безпечного для життя і здоров’я людини довкілля та екологічної безпеки навколишнього природного середовища та забезпечення ядерної та радіаційної безпеки неправомірною.

3. Зобов’язати Кабінет Міністрів України щомісяця проводити наради за участю Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету ядерного регулювання України та Національної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" на яких заслуховувати звіти вищезазначених органів щодо стану виконання заходів передбачених "Комплексною програмою модернізації та підвищення безпеки енергоблоків атомних станцій" та щодо цільового використання коштів на заходи з модернізації та підвищення безпеки енергоблоків атомних станцій Національною атомною енергогенеруючою компанією "Енергоатом".

4. Зобов‘язати Кабінет Міністрів України підготувати та до 01 вересня 2003 року оприлюднити інформацію, щодо стану виконання передбачених законодавством України заходів, направлених на модернізацію та підвищення безпеки на ядерних об’єктах України, як того вимагають положення Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади" від 1 серпня 2002 року № 683.

5. Зобов‘язати Кабінет Міністрів України підготувати та до 01 жовтня 2003 року внести зміни до "Комплексної програми модернізації та підвищення безпеки енергоблоків атомних станцій" схваленої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року № 504-р, якими встановити конкретні строки виконання передбачених "Комплексною програмою модернізації та підвищення безпеки енергоблоків атомних станцій", схваленою Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року № 504-рю

6. Зобов’язати Кабінет Міністрів України, як вищий орган виконавчої влади, на який Конституцією України покладено обов’язок щодо спрямування та координації діяльності міністерств та інших органів виконавчої влади здійснювати постійний належний контроль за виконанням Міністерством палива та енергетики України, Державним комітетом ядерного регулювання України та Національною енергогенеруючою компанією "Енергоатом" в повному обсязі заходів, передбачених "Комплексною програмою модернізації та підвищення безпеки енергоблоків атомних станцій" схвалену Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року № 504-р та вимог інших законодавчих актів України, що стосуються ядерної та радіаційної безпеки.

А. Л. Деркач
01 серпня 2003 року