Справа №2-3365
2003р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2003р. Печерський районний суд м. Києва в складі :
головуючого - судді Рейнарт І.М.

при секретарі - Собко-Нестерук Ю.Г. з участю адвоката - Лєбєдєва О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за скаргою
Деркача Андрія Леонідовича на бездіяльність Кабінету Міністрів України у сфері забезпечення ядерної безпеки країни, суд

встановив:

заявник звернувся до суду з скаргою, в якій просить визнати неправомірною бездіяльність Кабінету Міністрів України у сфері забезпечення безпечного для життя і здоров'я людини довкілля та екологічної безпеки навколишнього природного середовища та забезпечення ядерної та радіаційної безпеки, посилаючись на те, що Кабінет Міністрів України в достатній мірі не виконує покладені на нього ст.ст. 113 та 116 Конституції України повноважень щодо реалізації та забезпечення ядерної та радіаційної безпеки в ядерній енергетиці країни.

Мотивуючи скаргу, заявник зазначає, що ст. 18 Закону України " Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" до компетенції Кабінету Міністрів України віднесено, зокрема, забезпечення розробки і реалізації державних програм у сфері використання ядерної енергії. На виконання вказаної норми Закону, 29 серпня 2002р. Кабінет Міністрів України розпорядженням № 504-р схвалив "Комплексну програму модернізації та підвищення безпеки енергоблоків атомних станцій". Однак, вказана програма не виконується у повному запланованому обсязі, а Кабінет Міністрів України не здійснює належного контролю за її виконанням, не заслуховує та не обговорює на своїх засіданнях звітів про хід виконання програми, чим створюються умови для незабезпечення безпеки під час використання ядерної енергії на належному рівні.

Крім того заявник посилається на те, що вказана програма не містить конкретних строків виконання заходів, що створює умови для її неповного виконання, приводить до чисельних порушень у галузі забезпечення ядерної та радіаційної безпеки.

Також заявник стверджує, що Кабінетом Міністрів України не забезпечується його право на доступ до інформації про діяльність органів державної влади щодо забезпечення в країні ядерної безпеки, оскільки така інформація не публікується у засобах масової інформації, і не доступна для пересічного громадянина.

Оскільки вказана бездіяльність Кабінету Міністрів України порушує право заявника на безпечне для життя і здоров'я довкілля, він просить зобов'язати Кабінет Міністрів України відповідно до " Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України " розробити план заслуховування належним чином оформлених звітів Міністерства палива та енергетики України про хід виконання "Комплексної програми модернізації та підвищення безпеки енергоблоків атомних станцій" та щоквартально на чергових засіданнях за участю Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету ядерного регулювання України та НАЕК "Енергоатом" їх заслуховувати; щоквартально, за результатами заслуховування вищевказаних звітів, готувати та оприлюднювати в газеті "Урядовий кур'єр" офіційну інформацію, щодо стану виконання передбачених законодавством України заходів, направлених на модернізацію та підвищення безпеки на ядерних об'єктах України; підготувати та внести зміни до "Комплексної програми модернізації та підвищення безпеки енергоблоків атомних станцій", якими встановити конкретні строки виконання передбачених програмою заходів; забезпечити здійснення постійного належного контролю за виконанням Міністерством палива та Енергетики України, державним комітетом ядерного регулювання України та НАЕК "Енергоатом" в повному обсязі заходів, передбачених комплексною програмою.

Представник Заявника та адвокат підтримали скаргу та її підстави.

Представники Кабінету Міністрів України скаргу не визнали, пояснивши, що у межах своїх повноважень, передбачених Конституцією України, Законом України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", Кабінет Міністрів України видає постанови та розпорядження, за посередництвом яких здійснює свою діяльність у сфері забезпечення безпечного для життя і здоров'я людини довкілля та екологічної безпеки навколишнього природного середовища та забезпечення-ядерної і радіаційної безпеки, зокрема, схвалив "Комплексну програму модернізації та підвищення безпеки енергоблоків атомних станцій", виконання якої покладено на НАЕК "Енергоатом", а з метою нагляду за діяльністю компанії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 червня 2002р. Урядом було створено наглядову колегію.

Крім цього, представники Кабінету Міністрів України вважають, що заявник не надав належних доказів порушення його права на безпечне для життя і здоров'я людини довкілля, а його вимоги про зобов'язання розробити план заслуховування звітів про хід виконання програми та проведення щоквартальних засідань по заслуховуванню цих звітів, про зобов'язання підготувати та внести зміни до комплексної програми, не грунтується на чинному законодавстві.

Також представники суб'єкта оскарження вважають безпідставним твердження заявника про те, що Кабінетом Міністрів України порушуються його права на доступ до інформації щодо стану виконання передбачених законодавством заходів, направлених на модернізацію та підвищення безпеки на ядерних об'єктах України, .оскільки така інформація постійно публікується на Веб-сто-рінках кожної атомної електростанції та щомісячно відбуваються планові зустрічі керівництва Мінпаливенерго та НАЕК "Енергоатом" з представниками засобів масової інформації.

Вислухавши сторони, спеціалістів, свідка, вивчивши надані документи, суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 50 Конституції України передбачено право кожного на безпечне для життя і здоров'я довкілля. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов'язком держави відповідно до ст. 16 Конституції України.

8 лютого 1995р. Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", в якому визначено, що серед основних принципів державної політики у сфері використання ядерної енергії та радіаційного захисту є забезпечення безпеки під час використання ядерної енергії та пріоритет захисту людини та навколишнього природного середовища від впливу іонізуючого випромінювання.

Забезпечення здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України статтею 116 Конституції України покладено на Кабінет Міністрів України.

Статтею 18 вищевказаного Закону до компетенції Кабінету Міністрів України віднесено:

- забезпечення розробки і реалізації державних програм у сфері використання ядерної енергії;

- створення органів управління і державного регулювання безпеки у сфері ви користання ядерної енергії згідно з законодавством;

ядерної енергії; ядерної енергії; - вирішення питань забезпечення захисту людей та навколишнього природного середовища від негативного впливу іонізуючого випромінювання.

Таким чином, саме до компетенції Кабінету Міністрів України чинним законодавством віднесено обов'язок по забезпеченню ядерної та радіаційної безпеки України та її громадян.

29 серпня 2002р. розпорядженням Кабінету Міністрів України № 504-р було схвалено "Комплексну програму модернізації та підвищення безпеки енергоблоків атомних станцій" і зобов'язано Мінпаливенерго щокварталу інформувати Кабінет Міністрів України про стан виконання схваленої програми.

Представниками суб'єкта оскарження суду не було надано доказів того, що на виконання вищезазначеного розпорядження Мінпаливенерго щокварталу інформував Кабінет Міністрів України про стан виконання схваленої програми, а під час засідання Наглядової колегії НАЕК "Енергоатом" 2 червня 2003р. було встановлено, що Комплексна програма виконується не в повному обсязі, і в значно меншому об'ємі, ніж передбачено.

Суду не надано документів у підтвердження реагування Кабінетом Міністрів України на невиконання його розпорядження і неповного виконання зазначеної програми, тому суд вважає встановленим бездіяльність Кабінету Міністрів України в цій сфері.

Враховуючи, що невиконання передбачених законодавством заходів забезпечення безпеки/під час використання ядерної енергії порушує право громадян України на безпечне для життя і здоров'я довкілля, а заходи, що вжиті Кабінетом Міністрів України для реалізації цього права є недостатніми, суд вважає, що заявник мав право на звернення до суду за захистом своїх прав і вказане звернення є обгрунтованим.

Судом встановлено, що "Комплексна програма модернізації та підвищення безпеки енергоблоків атомних електростанцій" не містить конкретних строків виконання її заходів, що на думку суду ускладнює контроль за її виконанням, тому суд вважає підставною вимогу заявника, про необхідність конкретизації строків виконання її заходів. Оскільки ст. 18 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" саме до компетенції Кабінету Міністрів України віднесено забезпечення розробки і реалізації державних програм у сфері використання ядерної енергії, суд вважає необхідним зобов'язати Кабінет Міністрів України забезпечити розробку конкретних строків виконання заходів, передбачених вказаною Комплексною програмою.

Враховуючи, що суду не надано доказів того, що Мінпаливенерго щоквартально інформує Кабінет Міністрів України про стан виконання зазначеної програми, і приймаючи до уваги, що захист людини та навколишнього природного середовища від впливу іонізуючого випромінювання є пріоритетом державної політики у сфері використання ядерної енергії та радіаційного захисту, суд вважає підставною твердження заявника про необхідність заслуховувати на засіданнях Кабінету Міністрів України інформацію та звіти органів, які відповідальні за виконання вказаної програми, а саме Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету ядерного регулювання України та НАЕК "Енергоатом".

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 504-р від 29 серпня 2002р. передбачено, що Мінпаливенерго повинно щоквартально інформувати Кабінет Міністрів України про стан виконання програми, тому, враховуючи вищевикладене, суд вважає підставною вимогу заявника про необхідність щоквартального заслуховування звітів та інформації про хід виконання програми. Оскільки п. 1 розділу 2 Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України передбачено, що Кабінет Міністрів планує проведення своїх засідань, а також роботу, пов'язану з реалізацією своїх контрольних функцій і повноважень, суд вважає необхідним зобов'язати Кабінет Міністрів України запланувати щоквартально заслуховувати звіт та інформацію про хід виконання програми для здійснення своїх контрольних функцій.

Відповідно до ст. 50 Конституції України кожному гарантується право вільного доступу до, інформації про стан довкілля. У судовому засіданні представниками суб'єкта оскарження стверджувалося, що право заявника та інших громадян України на отримання інформації щодо стану виконання заходів, направлених на модернізацію та підвищення безпеки на ядерних об'єктах України не порушується, оскільки наявні Веб-сторінки на кожній атомній станції України і по даним питанням проводяться щомісячні прес-конференції з представниками засобів масової інформації, однак суду не надано доказів публікації вказаної інформації у засобах масової інформації, які доступні до кожного пересічного громадянина.

Враховуючи, що в даний час не кожний громадянин України з матеріальних або інших підстав має можливість користуватися Інтернетом, суд вважає підставною вимогу заявника про необхідність оприлюднення вказаної інформації саме у друкованому виданні, а саме газета "Урядовий кур'єр" є газетою центральних органів виконавчої влади.

Крім того, Указом Президента України "Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади" від 1 серпня 2002р. п. 2 на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок по підготовці у шестимісячний строк внесення пропозицій щодо вдосконалення діяльності зберігачів відкритої інформації щодо їх обов'язку систематичного опублікування найважливішої інформації, зокрема, з екологічних та інших питань.

ІНШІ ВИМОГИ, заявлені у скарзі та у судовому засіданні, задоволенню не підлягають, оскільки вони належним чином не обгрунтовані.

Перевіряючи дотримання строків звернення до суду, суд вважає, що вони заявником не порушені, оскільки неправомірна бездіяльність Кабінету Міністрів України у сфері забезпечення безпечного для життя і здоров'я людини довкілля та екологічної безпеки навколишнього середовища продовжувалася і на момент звернення заявника до суду, не дивлячись на його неодноразові звернення до посадових осіб Кабінету міністрів України, а про неповне виконання Комплексної програми заявнику стало відомо 2 червня 2003р. під час засідання наглядової колегії НАЕК "Енергоатом".

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 50, 116 Конституції України, ст.ст. 5,18 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", Тимчасовим регламентом Кабінету міністрів України, ст.ст. 15, ЗО, 62, 202, 203, 248-1, 248-2, 248-7 ЦПК України, суд

вирішив:

скаргу задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Кабінету міністрів України у сфері забезпечення безпечного для життя і здоров'я людини довкілля та екологічної безпеки навколишнього природного середовища та забезпечення ядерної та радіаційної безпеки неправомірною.
Зобов'язати Кабінет Міністрів України:

- забезпечити розробку конкретних строків виконання заходів, передбачених "Комплексною програмою модернізації та підвищення безпеки енергоблоків атомних станцій";

- запланувати щоквартальне заслуховування на своїх засіданнях за участю Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету ядерного регулювання України та НАЕК "Енергоатом" інформацію та звіти щодо стану виконання заходів, передбачених "Комплексною програмою модернізації та підвищення безпеки енергоблоків атомних станцій" та проводити таке заслуховування;

- за результатами заслуховування вищевказаних звітів, забезпечувати оприлюднення в газеті "Урядовий кур'єр" офіційної інформації щодо стану виконання передбачених законодавством України заходів, направлених на модернізацію та підвищення безпеки на ядерних об'єктах України".

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом одного місяця.