За допомогою суду.

22 серпня Печерський районний суд м.Києва ухвалив безпрецедентне для сучасного українського правосуддя рішення, яким встановив факт бездіяльності Кабміну в сфері забезпечення "безпечного для життя і здоров'я людини довкілля та екологічної безпеки". Рішення, що пропонується вашій увазі в повному обсязі на стор.3, ухвалене за скаргою народного депутата Андрія Деркача, який свого часу входив до наглядової колегії НАЕК "Енергоатом" і мав доступ до необхідної інформації.

Щоправда, Кабінет Міністрів оскаржив це рішення в апеляційному порядку. Однак суд залишив апеляційну скаргу Кабміну без руху, надавши відповідачеві строк для усунення недоліків, які в ній містяться, - до 3.10.2003.

Редакція звернулася до А.Деркача з проханням прокоментувати причини його звернення до суду та результати, яких він очікує від судового рішення.

- Андрію Леонідовичу, Печерський районний суд столиці виніс безпрецедентне рішення, задовольнивши вашу скаргу як громадянина України щодо бездіяльності уряду в сфері забезпечення ядерної безпеки країни. Для України подібний розвиток подій виглядає практично неймовірним. Що спонукало вас до таких дій?

- Приводом для судового розгляду слугували факти ігнорування моїх конституційних прав, а також конституційних прав усіх українців на безпечне для життя і здоров'я навколишнє середовище. Ядерна галузь є однією з найбільш техногенно небезпечних і водночас стратегічно важливих для економіки. Близько половини електроенергії, що виробляється в Україні, забезпечують атомні електростанції. Натомість ситуація, що склалася із забезпеченням необхідного рівня безпеки в атомній енергетиці країни, не витримує жодної критики.

Упродовж року я очолював Наглядову колегію НАЕК "Енергоатом", створену 2002 року. За цей час мені стало відомо про численні порушення в галузі забезпечення ядерної та радіаційної безпеки і про фактичну бездіяльність Кабінету Міністрів у цій сфері. Урядова програма з модернізації та підвищення безпеки енергоблоків атомних станцій України вражаючою виглядає лише на папері.

Наприклад, за І півріччя 2003 р. з 269 заходів, спрямованих на підвищення безпеки на АЕС, виконані лише 9. За І квартал поточного року на підвищення безпеки атомного "господарства" з передбачених тарифом 23,5 млн грн. використано трохи більше 1 млн. Адже ледве не щомісяця надходять тривожні повідомлення з атомних станцій про "позаштатні ситуації", що обростають, природно, неймовірними чутками.

Я неодноразово різко критикував дії уряду в сфері ядерної безпеки і заявляв, що в Україні фактично відсутня національна енергетична і національна ядерна політика. Тепер правильність моєї позиції підтверджена і в суді. Упевнений, на моєму місці так учинив би кожен українець, володіючи інформацією, яку я мав у своєму розпорядженні.

- Рішення суду оприлюднене. Яких результатів ви очікуєте від його виконання?

- Безпека і прозорість - ось два наріжних принципи, на яких повинна базуватися національна атомна енергетика. Однак без дієвого державного і громадського контролю над процесами, що відбуваються в цій стратегічно важливій сфері, реалізація названих пріоритетів навряд чи можлива.

Багато що залежить від визначення чітких термінів виконання заходів, передбачених Комплексною програмою модернізації та підвищення безпеки енергоблоків атомних станцій. Крім того, в обов'язок Кабміну поставлене проведення регулярних засідань за участю відповідних державних інститутів. На них має розглядатися інформація щодо виконання заходів з підвищення безпеки в галузі. Сподіваюся, це прислужиться справі вдосконалення механізму контролю над процесами, що відбуваються в атомній енергетиці, а також сприятиме забезпеченню конституційного права українців на безпечне для життя і здоров'я навколишнє середовище.

- Де гарантія того, що рішення суду не буде проігноровано? Що ви робитимете в такому разі?

- Я не хотів би зайвої політизації ні відносно цього питання, ні відносно галузі загалом. У своєму позові я лише вимагав від КМУ виконання своїх обов'язків. Вважаю, що сьогодні є достатня кількість юридичних процедур, у тому числі й міжнародних норм, які примусять людей, наділених владою і відповідною посадовою відповідальністю перед народом, виконати рішення суду.

"Закон і бізнес"