Меню
Андрій Деркач
Народний депутат
України
Назад до переліку публікацій

Звернення до Його Всесвятості Варфоломія, Архієпископу Константинополя – Нового Риму і Вселенському Патріарху

Звернення до Його Всесвятості Варфоломія, Архієпископу Константинополя – Нового Риму і Вселенському Патріарху
  • 15.02.2021
2021

Місто Київ, Україна                                              12 лютого 2021 року                         

Звернення до Його Всесвятості Варфоломія,
Архієпископу Константинополя – Нового Риму
і Вселенському Патріарху

 

Ваша Всесвятість!

Два роки тому був проголошений Томос про автокефалію ПЦУ. Через два роки можна з жалем констатувати, що блага мета подолання розколу не досягнута. Навпаки, сьогодні ми опинилися на порозі великих потрясінь для всього православного світу.

Дане звернення, Ваша Всесвятосте, є відображенням колосальної стурбованості від поглиблення поділу, який торкнувся майже кожної православної сім’ї.

Цим листом ми хотіли звернути Вашу увагу і керованого вами Синоду Патріархії на ті наслідки, які сталися в результаті проголошення Томосу. Особисто Ви, Ваше Всесвятість, у багатьох своїх інтерв’ю розповідаєте про те, що тепер в Україні течуть «молочні ріки» і «цвітуть райські сади», які нібито є плодом подолання розколу після видачі Томосу.

Тільки те, що відбувається насправді, не відповідає тому, що Ви говорите.

У своєму інтерв’ю грецькому агентству «То Віма» (мовою оригіналу «ТО ВНМА») Ви пояснили багато позицій, які Ви особисто сприймаєте в своєму розумінні, як реальну проблему всіх православних в Україні.

Ви стверджуєте, що «українська автокефалія як акт відповідальності з боку Матері-Церкви перед мільйонами наших православних братів і сестер в Україні» є великим благом. Але реальність говорить про інше, і Ваші слова не підтверджуються реальними фактами нинішнього церковного життя в Україні. Починаючи з кривобоко проведеного «Об’єднавчого Собору», на якому була присутня абсолютна меншість протиборчих між собою УПЦ КП, УАПЦ та маргінальних представників УПЦ, і до сьогоднішнього дня, коли камінь розколу ніхто так і не зміг скинути з дороги руху до загальної церковної єдності.

Кілька років тому на нараді глав і представників глав Помісних Церков Ви звернулися до тих мільйонів православних братів в Україні, які, на Вашу думку, тимчасово були поза церковною огорожею через розкол з 1992 року.

Сьогодні реальність така, що після прийняття Томосу і створення ПЦУ вже не мільйони, а десятки мільйонів опиняються поза церковною огорожею, оскільки під час роботи з підготовки «Об’єднавчого Собору» спрямовані Вами екзархи майже за півроку не змогли досягти в ході переговорних процесів консенсусу між усіма православними групами України для того, щоб «Об’єднавчий Собор» в реальності був об’єднавчим.

Православна громадськість України з подивом спостерігала за тим, як в соборі Святої Софії (Київської) під керівництвом Вашого Екзарха Митрополита Еммануїла проходив реально не «Об’єднавчий Собор», а змова між ворогуючими релігійними групами України заради того, щоб отримати від Вас законний Томос. Ніхто в світі, зокрема й ми, не ставимо під сумнів Ваше канонічне право дарувати автокефалію тій чи іншій Церкві на законних, канонічних підставах. І цим правом успішно користувалися всі Ваші попередники.

Однак вперше дарування автокефалії відбулося абсолютно незрозумілим чином, коли в руки людей, які не мають канонічного статусу і які ворогуюють між собою, як манна небесна з неба впав Томос, який зробив їх канонічними в той час, коли вони (як відомо всьому православному світу) не мали канонічних ступенів ієрейського і архієрейського достоїнства.

За два минулі роки з 14 помісних православних Церков лише 4 Церкви визнали Ваше право дарувати автокефалію ПЦУ, але ніяким чином не визнали канонічність кліриків ПЦУ. Про що свідчить той факт, що інші 10 Церков зберігають повне мовчання, а «братнього» співслужіння Митрополита Єпіфанія з главами Церков, які визнали ПЦУ, до сьогоднішнього дня так і не відбулося.

Незважаючи на титанічні зусилля, прикладені особисто Вами, і участь євроатлантичної дипломатії, тріумфального визнання Вашого рішення так і не відбулося. Констатуючи ці факти, ми переконані в тому, що Ви не можете не розуміти того, що реального об’єднання і подолання розколу не сталося, а сталася гібридна пропагандистсько-інформаційна акція, спрямована на введення в повну оману всіх тих, хто не до кінця розбирається в тонкощах канонічного права.

Але цим листом ми хочемо повідомити Вам про те, що без загальноправославного консенсусу подолати розкол в Україні не вийшло. Дарування автокефалії двом церковним угрупованням реально картину не змінило, а поділ тепер стався не по парафіях і єпархіях, а по серцях православних людей.

Також не відповідає істині Ваша заява про те, що «єдність православ’я не піддається перевірці через відповіді Вселенського Патріарха на прохання українських православних». Ця відповідь не тільки не забезпечила подолання розколу в Україні, а й обернулася роз’єднанням, збентеженням і спокусою провісниками розколу всередині великої православної сім’ї. Сам розкол загрожує перекинутися на весь православний світ і вже обмежує євхаристійне спілкування.

Що стосується створеної ПЦУ «автокефалії», то православні України є свідками ще одного розколу всередині самої ПЦУ, де існують два центри управління на чолі з «Почесним Патріархом» Філаретом і його непримиренним опонентом, колишнім вихованцем «Митрополитом» Єпіфанієм. Може Ви не знаєте, що відбувається насправді?

Логічним наслідком смути є розкол і в самій ПЦУ. Після отримання Томосу «Патріарх» Філарет заявив про розкол в ПЦУ і звинуватив «Митрополита» Єпіфанія. «Митрополит» Єпіфаній же відкинув слова «Патріарха» Філарета, заявивши, що того не підтримують в Церкві. У шановного окремими громадянами України релігійного діяча, врешті-решт, старого, «Почесного Патріарха» Філарета молоді, виховані ним «вовки в рясах» відібрали за допомогою бізнес-партнера Порошенко Андрія Мацоли майно, власність і поки ще дозволили служити в Свято-Володимирському соборі. Тепер «Почесний Патріарх» Філарет «висвячує» нових «єпископів», намагаючись реанімувати УПЦ КП, називаючи делеговані Вами в Томосі права обманом і фікцією і звинувачуючи своїх колишніх вихованців в рейдерстві і порушенні зобов’язань.

Сподіваючись на Вашу мудрість, просимо на мить стати на місце простого парафіянина, одного з мільйонів прихожан Української православної Церкви. Їм, як і всім православним України, було обіцяно припинення міжусобиць і конфліктів.

Але що відчуває душа православного брата, коли його храм захоплюють? Коли святині відчужують на користь ПЦУ? Коли політики вирішують, кому служити, а кого називати ізгоєм, керуючись політичними або геополітичними інтересами під вибори Президента України.

Ось тільки деякі з фактів «лікування розколу під Вашим омофором», а по суті, рейдерства, міжусобиць, кривавих бійок і кримінально караних діянь, що сталися з моменту отримання Томосу.

16 січня 2019 року в селі Шандровець Турківського району Львівської області прихильники ПЦУ зламали монтуванням двері в церковний будиночок, вимагаючи віддати їм ключі від храму Святого Архистратига Михаїла.

3 лютого 2019 року прихильники ПЦУ влаштували бійку з прихожанами УПЦ у Свято-Преображенського храму с. Гніздичне, Тернопільська область.

21 лютого 2019 року в селі Курозвани Рівненської області «активісти» ПЦУ захопили храм УПЦ. 15 березня здійснили спробу захоплення будинку настоятеля храму.

22 лютого 2019 року представники УПЦ КП і прихильники ПЦУ штурмували храм Святого Миколи Чудотворця УПЦ в селі Жидичів на Волині.

10 березня 2019 року в селі Баранівка Житомирської області була зроблена чергова спроба захоплення храму, однак віруючим УПЦ вдалося відбити атаку.

15 березня 2019 року прихильники ПЦУ залили смолою замки на дверях Спасо-Преображенського храму в селі Лука-Мелешківська Вінницької області – щоб перешкодити Божественній літургії.

17 березня 2019 року в селі Погреби Броварського району Київської області радикали здійснили спробу захопити Свято-Успенський храм УПЦ.

1 листопада 2019 року нападу розкольників піддався храм в честь Архангелів Михаїла та Гавриїла в с. Стара Жадова Сторожинецького району Чернівецької області, конфлікт навколо якого вирішується в суді. Прихильники і служителі ПЦУ незаконно проникли в богослужбову будівлю, попередньо зрізавши замки.

3 листопада 2019 року радикально налаштовані особи намагалися захопити храм у селі Калинівка Житомирського району Житомирської області.

На сьогоднішній день відомо про понад 250 подібних непривабливих і тих, що сіють смуту діяннях. (Інформація в доповненнях).

Чи була спокійною Ваша душа, спостерігаючи замість людинолюбства – ненависть, замість єднання навколо Віри – ворожнечу, замість Миру – насильство?

Мало констатації факту, що Ви читали «ряд тверджень про насильство екстремістських груп проти православних в Україні» і засудили їх з самого початку.

На жаль, в духовно-канонічному хаосі, що наступив, організованому за Вашої участі, сформувався новий політичний формат православ’я, де став звичайним ганебний поділ людей за ознаками релігії, мови, національності; використання парамілітарних формувань і серфінгу на націонал-радикальній риториці. Як це поєднується з декларуванням Вами позиції недопущення «федералізації Православної Церкви і загравання з протестантськими стандартами»?

На жаль, Томос став частиною політичного життя України і інструментом в ганебних діяннях політиків. Заручившись прихильністю Вселенського Патріархату, потенційний військовий і державний злочинець Порошенко спільно з бізнесменами, котрі спонсорували цю підтримку і фактично, на думку багатьох православних, придбання Томосу, прикриваючись автокефалією, вносять розкол і смуту в православну сім’ю.

«Вам тут не місце! Не місце тут вашій церкві! » – це заява на той момент Президента України Петра Порошенка на адресу мільйонів православних братів і сестер, парафіян УПЦ, зроблене всього за кілька місяців до отримання Томосу.

Але хто давав владу одному називати ізгоями мільйони? Хто дозволив одному зробити мільйони православних «людьми знедоленими»?

Хто уповноважив правоохоронні органи здійснювати силове вторгнення в церкви, приміщення Єпархіальних управлінь з метою чинення тиску на єпископів УПЦ?

Хто дав право спецслужбам України проводити стеження за архієреями УПЦ?

Хто уповноважив силовиків на загрози і так звані мотивуючі бесіди з представниками Церкви?

16 священиків Рівненської єпархії УПЦ були в один день викликані на допит в СБУ напередодні так званого «Об’єднавчого Собору». Архієреїв УПЦ прикордонники зупиняли на в’їзді і виїзді з України, тримали по три години з метою з’ясування особи, при цьому проводячи «мотивуючі бесіди» з участю людей в штатському.

Фактично єпископи УПЦ привозилися на «Об’єднавчий Собор» в грудні 2018 року з конвоєм (супроводом) співробітників департаменту «Т» СБУ, а його керівник Віктор Кононенко (тодішній керівник, сьогоднішній політичний партнер, депутат партії «ЄС» Порошенко) здійснював не тільки організацію звезення учасників, а й був присутній разом з іншими співробітниками департаменту «Т» в приміщенні собору Святої Софії Київської. Він також організовував потрібне голосування за участю бізнесменів, які поряд з колишнім президентом Порошенко були «бенефіціарами» Томосу. Весь президентський виборчий тур Порошенко був побудований і супроводжувався агіткою у вигляді «гастролей» Томосу по областям України, як доповнення до мітингів передвиборної агітації.

По-вашому, це не політичне православ’я?

Один з єпископів УПЦ Митрополит Агапіт був звільнений нами з-під «конвою супроводу» в ніч напередодні цього так званого «Об’єднавчого Собору» у виконанні політиків, СБУ, націоналістів. Всьому цьому є документальні підтвердження, відео- і фотодокументи.

Це неприпустимо ні за законами світським, ні тим більше за Законом Божим.

Як все вищеперелічене збігається з Вашим заявою «Я не можу допустити, щоб православна еклезіологія була спотворена на вівтарі низинних мотивів. Я не маю права відступити ні на крок. Слово Істини гостріше будь-якого ножа. Це свідок історії, джерела, записи, факти. Це спотворене грошима, залякуванням, пропагандою і сновидіннями в літню ніч. О ні! Давайте стояти прямо!»?

Не хочеться думати, що основною причиною співпраці з Петром Порошенко і новою владою є виключно мета рейдерського заволодіння церковної власністю на території України. Може бути, Ви цього не бачите, перебуваючи на відстані від нас? Але події, які супроводжували Томос, а також те, що відбувається після його вручення, є непривабливими.

Чим можна пояснити таємний протокол, підписаний 3 листопада 2018 року в Стамбулі Вами від імені Церкви і потенційним військовим і державним злочинцем, на той момент Президентом України Порошенко, про зобов’язання держави передати Вам 11 українських святинь (храмів, соборів, монастирів, Лавр), що знаходяться сьогодні в користуванні для молитовного служіння віруючих УПЦ?

Ви знову піднімали питання про передачу Вам церковної власності відповідно до незаконного, аморального, шахрайського договору від 3 листопада 2018 року і на зустрічі з Президентом Володимиром Зеленським під час його офіційного візиту в Стамбул?

Відлучення майна у «лікуємої  пастви» і православних братів – це, по-Вашому, моральні методи лікування?

«Давайте стояти прямо!», Ваша Святосте, і бачити факти і свідчення, які бачать православні в Україні і не тільки.

Політичний формат православ’я і розкол в результаті Томосу стали очевидні. Одні Церкви з православної родини визнають ПЦУ, а інші не визнають. І збільшення тих, що визнали ПЦУ з однієї до чотирьох Церков (за два роки) з чотирнадцяти – яскраве тому підтвердження.

На жаль, до православного розколу призвело і зовнішнє втручання.

«Вітаємо Православну Церкву України з другою річницею отримання Томосу про автокефалію! Ми підтримуємо можливість для всіх українців сповідувати релігію відповідно до своїх переконань і без зовнішнього втручання», – так «привітало» українців дипломатичне представництво США.

Хоча зовсім недавно на той момент державний секретар Сполучених Штатів Америки Майк Помпео заявив, що подбав про те, щоб США «підтримали міжнародне визнання православної церкви України», і таким чином допоміг її очільнику Епіфанію уникнути «російського впливу», а сьогодні вони говорять про «невтручання» в релігійні справи України.

Безсоромне лукавство, подвійні стандарти і спроби втручання представників інших держав та конфесій видно неозброєним поглядом.

Ще раз погляньте, якщо зможете, Ваша Святосте, на ситуацію очима простої православної людини, громадянина України. Вам не страшно?

Не хочеться думати, що метою таких дій є також рішення геополітичних завдань по формуванню з нашої країни зони роздратування і «червоної ганчірки» для Росії.

Хіба це було метою Томосу? Хіба ворожнеча і смута були на чолі створення ПЦУ? Якщо ні, чому примирення в православній родині через два роки так і не настало? Можливо, ми помиляємося, але чому все більше за Вашим омофором видно геополітичні інтереси і рейдерські наміри?

При цьому відсутність діалогу всередині православної сім’ї на цю тему, в тому числі між Вами і Патріархом Московським і всієї Русі Кирилом, вносить ще більші збентеження і смуту.

Ми вже заявляли, що кожен з нас, віруючих мирян України, не бажає, щоб наша країна стала причиною розколу серед православних Церков світового православ’я.

Але те, як сьогодні Вами проводиться позиція Першого Патріарха, а не рівного серед рівних, не властиво нам як православним в розумінні соборності в управлінні.

Ваша позиція ультиматумів у вигляді тільки визнання української автокефалії усіма православними Церквами і небажання реагувати на «заклики до всеправославних зустрічей», можливо, є хибною. Розберіться. Можливо, Ви помиляєтеся. І як Патріарх, і як проста смертна людина. Ви не святий, Ваша Всесвятосте. І, як будь-який з нас член повноти православ’я, можете піддаватися спокусам.

Важливо відзначити, що ми не проти кого-небудь з наших православних братів, але ми – проти дій, які ставлять під загрозу єдність великої православної родини, проти ганебних вчинків, що ставлять під сумнів авторитет православ’я інославними.

Після анонсованого запрошення Вас в Україну Президентом Володимиром Зеленським почала вестися активна робота влади і політиків щодо імплементації норм прийнятого ще за часів Порошенка закону, який зобов’язує перейменувати УПЦ в «Руську православну церкву в Україні». А також робляться спроби відібрати у УПЦ Києво-Печерської та Свято-Успенської Почаївської Лаври, а також інші церкви, собори, храми і приміщення в процесі ліквідації, перепідписання договорів, реорганізації.

У січні 2021 року Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій анонсувало спеціальний законопроект, який посилює тиск на УПЦ. Заява про організацію діяльності УПЦ робить віце-прем’єр, людина нехристиянського віросповідання.

У січні цього року один з лобістів і організаторів Томосу, нинішній чиновник Кабінету Міністрів України Андрій Юраш (адепт УПЦ КП, ПЦУ) закликав блокувати розгляд Конституційним Судом України звернення 49 народних депутатів про неконституційність дискримінаційного по відношенню до УПЦ Закону № 2662 від 20.12.2018 року.

Також з січня цього року після отримання звістки про можливий Ваш приїзд в серпні на святкування 30-річчя Незалежності України різко активізувалися різного роду провокатори і молодчики, які з метою загострення ситуації провокують або реально захоплюють храми і шахрайським шляхом намагаються або незаконно перереєстровують за допомогою діючої влади громади і власність, що належать УПЦ.

Більш того, різні ЗМІ, що фінансуються противниками православ’я, розпалюють пристрасті і налаштовують народ на те, що Ви і Ваш Синод готові покінчити з ікономією по відношенню до єпископату і кліру УПЦ на чолі з Митрополитом Онуфрієм і застосувати до них акрівію. Ми переконані в тому, що Ви добре знаєте історію Вселенського Патріархату і скільки Ваших попередників було скинуто з престолу за те, що вносили смуту в міжправославні відносини, і сподіваємося, що у Вас немає мети на «фінішній прямій» у Вашому житті «гнати коней куди попало , а далі будь що буде». Многая літа Вам, Ваше Всесвятість.

А тому ми просимо і закликаємо Вас, Ваша Всесвятосте, до свого приїзду в Україну почати припинений Вами міжправославний діалог з українського питання за участю всіх 14 Православних Церков і тільки після цього прибути з реальним пакетом і дорожньою картою реального і всеосяжного примирення православних в Україні, а ні з загарбницьким і підступним «планом Барбаросса». Для чого, як Ви розумієте, необхідна участь всіх сторін православної громади України, не підміняючи всіх дійових осіб фейковий фігурами або різного роду шахраями.

Під час свого візиту в Санкт-Петербург в травні 2010 року Ви сказали слова свого «попередника нашої мірності» святителя Григорія Богослова «гони коня до мети, щоб надмірністю не набриднути». Впевнені, свого часу святий, якого Ви процитували, мав рацію, але не зараз. У наш час ці коні можуть виявитися такими, що були переслідувані гадаринських свинями, що біжать до прірви. Подумайте про це перед поїздкою в Україну, а також над своїми словами, сказаними під час інтерв’ю грецькому виданню «То Віма»: «В якийсь момент брехня і пропаганда повинні припинитися перед правдою Церкви!»

Ваша Всесвятість! Ми вдячні Візантії і грецькому братньому, любимому нами православному народу, який по Волі Божій долучив наш народ до Істиної Православної Віри. Також ми впевнені, що греки та інші балканські народи вдячні православним народам Російської Імперії за звільнення від османського ярма. Уповаємо на Вашу мудрість і прагнення лікування смути в великий православній родині. Ще не пізно зупинити гарячі голови і нагадати всім учасникам перерахованих вище процесів, що головною метою для всіх нас є мир і людинолюбство, служіння Всевишньому у Єдиної Чаші.

Про зміст вищевикладеного звернення до Вас, Ваша Всесвятосте, вважаємо за необхідне проінформувати всіх Предстоятелів Помісних Православних Церков і наших православних братів і сестер. Нагадуємо Вам також, що православні миряни України вже зверталися до Вас перед проведенням «Об’єднавчого Собору», попереджали про необхідність діалогу та згубність поспішності в догоду політичним інтересам (лист у додатку).

Можливо, до Вас не доходить крик і плач православних, які отримали від Вас Томос, так ось, на додаток надаємо Вам перелік фактів душевних страждань і гонінь з боку влади, парамілітарних формувань щодо православних України.

 

Підписи

  1. Деркач Андрій – народний депутат України ІІІ, ІV, V, VI, VII, VIII, IX скликань. Президент міжнародного фестивалю православного кіно «Покров».
  2. Шуфрич Нестор – народний депутат України ІІІ, ІV, VI, VII, VIII, IX скликань.
  3. Багінський Владислав Вікторович – Голова Правління «Культурний центр України».
  4. Бенкендорф Єгор – заслужений діяч культури.
  5. Кононов Олександр Євгенович – член Спілки художників України.
  6. Жарких Денис Юрійович – письменник, телеведучий.
  7. Мазурова Тетяна Олексіївна – редактор телепрограм.
  8. Пешко Анатолій Володимирович – академік і перший віце-президент Академії економічних наук України.
  9. Піховшек В’ячеслав – заслужений журналіст України.
  10. Данилець Володимир – народний артист України.
  11. Мойсеєнко Володимир – народний артист України.
  12. Скворцов Дмитро – журналіст-оглядач з православної тематики.
  13. Зотиков Олексій – кінорежисер, автор понад сорока фільмів на православну тематику, Лауреат Фестивалю православного кіно «Покров», телеведучий.
  14. Гавриленко Тетяна – художник.
  15. Ісупов Володимир – художник.
  16. Дмитренко Ольга – заслужена артистка України.
  17. Гаврильчук Костянтин – Глава Путивльської ОТГ.
  18. Бик Віктор – Глава Конотопського районного ради.
  19. Добров Валентин – Депутат Сумської обласної ради.
  20. Слінченко Лариса – викладач Глухівського НПУ, кандидат педагогічних наук, доцент.
  21. Собко Олена Іванівна – директор благодійної організації «Центр православної культури», м. Дніпро.
  22. Канюкова Віра Дмитрівна – доцент кафедри терапевтичної стоматології Дніпропетровської медичної академії.
  23. Дудник Ганна Михайлівна – психолог-логопед.
  24. Вишневський Олег Броніславович – майор у відставці.
  25. Дукельский Борис Романович – приватний підприємець, м. Дніпро.
  26. Семченко Олександр – журналіст.
  27. Василець Дмитро – журналіст.
  28. Запорощенко Олександр – режисер і оператор.

 

Оригінал листа.